Я разом із Назарієм пропрацював майже 18 років. Протягом цього часу ми спілкувалися з ним як артисти, просто як товариші. Творили пісні. Назарій був хрещеним батьком мого молодшого сина В’ячеслава.

Він був для мене дорогою людиною. Хоч, як кажуть, у житті, наче на довгій ниві. Були в нас перемоги, були в нас і поразки. Були світлі моменти, були і творчі суперечки, Читати далі »

На початках ядро “Смерічки” складалося з дівчат, які були працівниками Вижницького будинку культури. Я була методистом хору, вокалу.Одного разу С.Вугман — учитель співів у школі, добрий акордеоніст (в той час він підробляв у клубі с.Рівня), прийшов до нас у методкабінет і каже:
— Дівчата, у мене є в Рівні дуже гарний хлопець, який чудово співає. Ходіть зі мною, я вам його покажу. Читати далі »

Мене приваблювало в Назарієві те, що він завше був свідомим громадянином і великим патріотом нашої держави, мав свою чітку позицію в естрадній пісні. Вірно служив вітчизняному мистецтву, культурі. Мені це дуже подобалося, тому, що відповідало моєму життєвому кредо: віддавати всі сили і талант на служіння народові. І ось у Назарієві я бачив саме такого співака. Співака, який має своє виразне обличчя. Читати далі »