Читати далі »

Віктор Громовий: Читаю коментарі з нагоди ювілею Тернопільського навчально-виховного комплексу “Школа-ліцей №6 ім. Н.Яремчука”. 

«Найкраща школа!!! Люблю Вас і пишаюсь тим, що тут навчалась!!!Чудова школа і педагоги!».

Як вам це вдається, адже не секрет, що абсолютна більшість дітей школу відверто не люблять?

Олександр Остапчук:Діти мають полюбити тих, хто там живе, хто своєю позитивною енергією начиняє і стіни, і класи, і сам простір. А там живуть вони і вчителі. І цей тандем якщо буде взаємно доповнюючим, то в школі буде неповторна аура саме їхньої школи. Це відчутно в кожній школі: або є школа (в розумінні гарного життя), або є просто споруда.  «Критична маса» добра і творчості накриває певні непорозуміння, і в школі панує довіра через відповідальність, результативність через працьовитість, задоволення через оригінальність і вишуканість. Нам вдалося ліквідувати страх у дітей, який, зазвичай , є через прірву у взаємовідносинах між  учителем і учнем, через оцінки(бали), через приниження різні. На різноманітні дійства(у нас заходи-це скінди: сучасні колективно-індивідуальні навчальні дійства) діти ходять добровільно. Інколи, правда, дуже просимо. А значить дійства мають  бути пізнавальними  і оригінальними. І кожна дитина протягом року прикладається до багатьох дійств, які їй цікаві. Витіснення примітивно-банального зі школи дасть результат: дітям буде добре у школі. А якщо ще й заняття не тільки у формі уроку-то взагалі  стане спокусливо ходити в школу. Допускається лише одна причина, чому інколи не хочеться дітям йти до школи- це коли дуже зранку хочеться спати. А практично це виглядає так: із самого порога, зранку, дітям потрібно щось цікавеньке пропонувати. Це вже майстерність кожного педагогічного колективу. Читати далі »