В листопаді 1969 року на сцені Вижницького Будинку культури я проводив репетицію ансамблю “Смерічка”. До мене ніяковіючи підійшов юнак, який в цьому ж будинку культури навчався на курсах водіїв і попросив щоб я його прослухав, бо мав велике бажання співати в “Смерічці”.

У Назарія був приємний тембр голосу, непогані природні вокальні дані, чисто інтонував та добре відчував ритм, мав гарну зовнішність. Бракувало техніки володіння голосом, манери виконання, досвіду виступу на сцені. Читати далі »

Назарій був тим співцем, який окреслив траєкторію своєї зірки любов’ю до України, А вона, ненька-держава, повсякчас була музою. Для мене саме від цього духовного джерела розпочинається особистість як людина. Назарій служив своїй музі і тому був таким природнім і зрозумілим, як наша українська пісня. Читати далі »