Назарій Яремчук був моїм сусідом. Я часто бував у нього вдома, знав багато подробиць з його короткого, але такого яскравого й насиченого життя.
Ці факти вистоялися в моїй душі, немов давнє вино. Тому вирішив дещо з почутого від нього самого і його творчих побратимів винести на люди. Навіть з цих неординарних фактів видно, яку постать втратила Україна.
Україна, котру любив він гаряче і щиро.

ЯК МАСЛЯКОВУ ПІДСУНУЛИ НАЦІОНАЛІСТИЧНИЙ РЕПЕРТУАР

У 1972 році в Чернівцях проводився запис популярної на той час телепередачі “Алло, ми шукаємо таланти!” Її ведучий Олександр Масляков зібрав у Мармуровій залі Чернівецького держуніверситету кращі західноукраїнські гурти – вижницьку “Смерічку” та львівську “Арніку”. Проте в ході зйомок трапилася одна заминка – обидва ансамблі виконували свої твори лишень українською мовою. А ідеологічна установка тоді була чіткою – не допускати широкого афішування творчості національних меншин. У репертуарі етнічних гуртів обов’язково мусив бути так званий “паровоз”, тобто ідеологічна пісня-агітка, яка прославляла б дружбу народів чи могутність Країни Рад. І звучати вона повинна тільки російською. А “Смерічка” такого “паровоза” не мала. Її репертуар був повністю україномовним, бо тоді вже на повен голос співали молоді витязі нашої нової естради Володимир Івасюк, Василь Зінкевич та Назарій Яремчук під орудою щирого українця, суперталановитого композитора Левка Дутківського. А це покоління мовою не торгувало. Читати далі »

В листопаді 1969 року на сцені Вижницького Будинку культури я проводив репетицію ансамблю “Смерічка”. До мене ніяковіючи підійшов юнак, який в цьому ж будинку культури навчався на курсах водіїв і попросив щоб я його прослухав, бо мав велике бажання співати в “Смерічці”.

У Назарія був приємний тембр голосу, непогані природні вокальні дані, чисто інтонував та добре відчував ритм, мав гарну зовнішність. Бракувало техніки володіння голосом, манери виконання, досвіду виступу на сцені. Читати далі »

Назарій був тим співцем, який окреслив траєкторію своєї зірки любов’ю до України, А вона, ненька-держава, повсякчас була музою. Для мене саме від цього духовного джерела розпочинається особистість як людина. Назарій служив своїй музі і тому був таким природнім і зрозумілим, як наша українська пісня. Читати далі »