Якою має бути школа?

«Якщо ти зараз заснеш, тобі, звичайно,
насниться твоя мрія, але якщо ти зараз
повчишся, ти втілиш свою мрію в життя.»

Перший пункт із мотивації для студентів Гарварду

Шкільні роки – це достатньо великий відрізок нашого з вами життя. Сюди ми приходимо ще дітьми і звідси ж виходимо вже дорослими молодими людьми. Все наше дитинство, юність проходять тут. Саме впродовж навчання у школі формується людина як особистість, її погляди на ті чи інші речі, інтереси, духовні та моральні принципи, орієнтири…Не дарма Ж. Дантон казав: «Після хліба найважливіше для народу – школа.»

Шеремета Ірина

Тому не можна не говорити про те, якою повинна бути школа. Адже для того, щоб вона виховувала особистостей гідних звання Людина, потрібно щоб їм було комфортно та цікаво у ній.

Перш за все, потрібно визначити основні цілі у діяльності школи, її впливі на дітей. На моє переконання, вона покликана виховувати чесні характери, любов до людей і милосердя, працьовитість і повагу до старших, патріотизм і гідність, спонукати дітей і молодь вирости справжніми людьми, корисними своєму народові, державі й суспільству. В моєму розумінні – це не тільки школа грамоти. Це школа життя. Також завдання школи – виховувати гідного сина чи доньку України. Учень має взяти собі за святий обов’язок берегти шкільне майно, шанувати батьків і вчителів, здобувати знання й підвищувати свій фізичний потенціал. І все це не лише для власного самовдосконалення, а й для того, щоб спричинитися до розбудови й зміцнення власної держави. В наш час і без знань ніяк не обійтися. Стрімкий розвиток науки і техніки, нові відкриття й досягнення… Отже, школа має готувати учнів, які багато знають,  які вмітимуть постійно вчитися, орієнтуватись у безмежному інформаційному просторі та застосовувати набуті знання в житті. Знання, одержані в школі, — міцна основа, з якою можна здобувати бажану професію, іти у світ науки… З моєї особистої точки зору, з якою ви, звісно, можете й не погодитись, школа також має виховувати в дітях почуття прекрасного, бо без цього неможливо виростити повноцінну людину.

Тепер щодо власне школи як місця, де відбувається процес навчання, пізнання, спілкування. Основна проблема освіти України в тому, що її система – ще з радянських часів. І багато хто до цих пір вважає, що вона була хорошою. Та вона їхала на возі, з квадратними колесами! І до сьогодні не може, нарешті, зрушити з місця. Виховання людини, яка розуміє, як влаштований світ, суспільство, вона сама, і як може взаємодіяти із собою і дійсністю – ось завдання середньої освіти! Вона має давати можливість вибору людині, логічного та усвідомленого. Не можуть всі знати математику чи фізику на високому рівні, як того вимагає наша система освіти. У людини є свої особливості, нахили та вміння. Тому перше: школа повинна їх враховувати та створювати сприятливі умови для їх розвитку, а також давати право на самовизначення учня. Але це вже за нашою владою.

Другим важливим чинником є атмосфера, яка панує у закладі. Адже це храм науки! Думаю, кожному учню було б приємно, якби кожного дня, зранку при вході у школу їх зустрічав із посмішкою на обличчі директор. Тому беріть приклад з Олександра Миколайовича – цікавтесь життям своїх учнів і заряджайте їх позитивом своєю посмішкою на весь день.

Отож, насамперед, у школі має бути оточення, яке сприятиме тому, щоб в учнів виховувалися позитивні риси характеру. Для цього вона має бути чистою, охайною, затишною, щоб кожна дитина в майбутньому такою ж робила свою оселю. Гігієна – дуже важлива у такому закладі. Серед учнів  і вчителів повинні панувати дружба, доброзичливість, привітність, але при цьому не потрібно забувати про повагу. Мені, наприклад, надзвичайно подобається атмосфера моєї школи, можливо, тому що вона стала дуже рідною для мене. Мені знову і знову хочеться повертатись до неї. Щось домашнє, родинне несе вона в собі. Дуже хотілося б, щоб у школі був великий, добре обладнаний спортзал і приділялось більше уваги фізичному розвитку дітей. Важливим є харчування учнів у школі. Потрібно намагатись слідкувати за тим, щоб воно було доступним та якісним, ну і, звісно ж, смачним. Я, наприклад, створила б у школі велику і затишну їдальню, чимось схожу на вітальню, щоб кожен почував себе як вдома. Тільки уявіть як учні любили б проводити там час. Це було б чудово! Інтеp’єp школи відповідно теж має бути затишним і не надто суворим та буденним. Знову ж таки я б, якщо мала б можливість, створила у школі кімнату, яка б зовсім не була пов’язана із навчанням. Таку собі кімнату відпочинку, де всі могли б проводити перерви чи просто відпочити після навчального дня. Повірте, я як учениця, можу вас запевнити: все це дуже впливає на бажання учнів вчитись!

Третій чинник це взаємовідносини вчитель – учень. Як до учнів, так і до вчителів повинні бути певні вимоги. Почнімо з учнів. Перш за все, повага. Я б сказала навіть взаємоповага учнів та вчителів. Потрібно усвідомлювати, що вчитель – це людина, яка з усіх сил намагається донести тобі той чи інший предмет, і навіть якщо він тобі не цікавий, потрібно цінувати його старання і працю. Учень має визначити для себе вже з раннього віку три елементи навчання: вмію, знаю, цікаво. Тоді, я думаю, навчальний процес буде простішим. Шкільна форма – актуальна тема у шкільному житті. В цілому, я вважаю, що це добре: має дисциплінуючий вплив (дитина зі шкільної лави звикне носити одяг до місця і до часу), забороняє носити релігійну символіку, що може стати причиною принижень чи утисків, дещо пом’якшує видимі ознаки соціального розшарування серед дітей, хоча, звичайно, приховати цю різницю ніяка форма не в силах.

На рахунок вчителів. Вважаю, що вони, перш за все, повинні старатись знайти підхід до дитини. Сьогодні школа в уявленні учнів є втіленням нудоти і буденних страждань. А все тому, що в них немає ніякої мотивації, заохочення. Вчителі, загалом найбільше працюють з тими учнями, які вчаться на відмінно. А потрібно зацікавити й тих, в кого, можливо, не настільки хороші знання, але теж є свої здібності. Проте, не можна не враховувати той факт, що вчитель — теж людина, чиї сили далеко не безмежні. Дуже важко, а часом практично неможливо знайти підхід до кожного учня, якщо в класі тридцять чоловік. Це, на жаль, ще один недолік нашої освіти. Але повірте, наші вчителі і за цих умов досягають великих успіхів! Важлива якість вчителя полягає в тому, щоб він був відкритим новому досвіду. Простіше кажучи, він повинен бути сучасним. Мати прогресивні погляди на глобальні проблеми суспільства, так як він працює не тільки над розвитком конкретних умінь учня, але також і над їх адаптацією в нашому складному неоднозначному світі. Ну і звісно ж, вчитель повинен розуміти своїх учнів, вміти почути їх, налаштувати позитивно і в якійсь мірі бути другом для них. Тоді й діти його щиро поважатимуть.

Насправді, думок і мрій щодо того, якою б можна було створити школу, надзвичайно багато. І в процесі, я думаю завжди народжувалися б нові й нові. Головне тільки старатись втілити їх в життя і щоб вони приносили користь. Тільки таким чином із школи вийде самодостатня, мудра людина, яка після середньої школи, зможе впевнено піти у школу життя.

Шеремета Ірина, учениця 9-Б класу

Шеремета Дмитро Михайлович

Навчався у Дніпропетровському державному університеті, історичному факультеті. Працюю викладачем філософії, релігієзнавства та політології у Тернопільському національному економічному університеті.

«Я хочу до школи». Давайте чесно зізнаємось, чи часто ми чуємо, чи чули від дітей, в тому числі і від своїх, ці слова. Хтось скаже – деколи чув і це тішило. Інший промовчить, задумавшись. Але найчастіше доводилось чути: «Не хочу до школи, надоїла вона мені, нецікаво і нудно, вчиняють несправедливо».  І все, після цього школа перестає бути школою для дитини. Чому так? Що зроблено невірно і коли ми, врешті, почнемо робити так, щоб наші діти хотіли до школи?

Можна, врешті-решт, багато чого позитивного запозичити зі шкільної системи, більш успішних в цьому відношенні, країн. Можна, але для цього потрібне велике бажання тих, хто зобов’язаний це робити. Отже, перше, на мій погляд, те що держава одним із головних пріоритетів своє діяльності повинна визначити якісну систему освіти, і шкільної в тому числі. Розумна, патріотична і далекоглядна влада має дбати про вихованих, освічених і мудрих громадян. Це перспектива розвитку і побудови успішної держави. В першу чергу успішна держава, в моєму розумінні, це високі стандарти життя її громадян. Звідси – максимальне фінансування школи з боку держави. Ми повинні раз і назавжди покінчити з таким ганебним явищем як благодійні фонди, які формуються з внесків батьків. Як би про це не говорити, але це вид корупції і хабарництва. З моральної точки зору, ганебно, коли батьківський комітет «просить» здати гроші на потреби школи. Тому як альтернатива державним навчальним закладам, де навчання повинно бути безкоштовним, мають право на існування приватні навчальні заклади.

Школа формує особистість. В цьому велика роль належить як батькам, так і, безперечно, вчителям-педагогам. Щоб ми не говорили, вчитель залишається центральною фігурою в школі. Тут важить все: від зовнішнього вигляду до професійної майстерності. Це одна з трьох професій, поряд із лікарем і юристом, від якої залежить доля людини. Не даремно ми пам’ятаємо свою першу вчительку все життя, і не тільки першу. Важливо, хто приходить у школу і з чим. Це вже, звичайно, залежить від вищої школи, яка на превеликий жаль у нас їде на «фірі», та ще й з квадратними колесами. Педагог – це покликання. Іншим у школі робити нічого. Отже, важливо хто вчить, як вчить і чому вчить. Дітей потрібно вчити так, щоби вони навчились вчитися, самостійно мислити і здобувати знання. Наші учні, за роки навчання в школі втрачають частину свого здоров’я: осанка, зір, проблеми зі шлунком, неврози. Це злочинно. Діти, «тягнуть» до школи важкі портфелі з підручниками. Чому вони не можуть залишити їх у школі? Після шостого, а то й сьомого уроку дитина приходить зі школи виснажена, а на завтра ще «купа» домашнього завдання. А ви дивуєтесь, чому вони так не люблять школу! І не будуть любити, якщо вона буде такою й надалі! Потрібні зміни. Для чого ми «годуємо» педінститути і Академію педагогічних наук? Це вони повинні дати відповідь на запитання: «як вчити і чому?». Потрібно переглянути програми освіти. Мені видається, що вони залишились ще старі радянські, а зміни, якщо якісь і відбулись, то не в кращу сторону. Часта зміна міністрів від освіти, кожен з яких декларував реформу школи, призвели до того, що нею ніхто серйозно не займався. Скажіть, навіщо в 11 класі дитині такий об’єм математики, якщо це, припустимо, майбутній гуманітарій? Тут потрібні радикальні зміни, а не слова! Тоді школа стане привабливою для дітей. Всі ми добре розуміємо, що людина повинна займатись тим, до чого лежить її душа. Тоді користь для усіх буде максимальною. Це потрібно враховувати.

І ще щодо підручників. Що таке «гриф міністерства», «дозволено міністерством»? Ми добре пам’ятаємо останні події, які відбувались щодо підручників з математики під грифом міністерства. А такі підручники пишуть із історії, літератури! А це вже досить небезпечне явище. Повинна бути альтернатива, вибір кращих із кращих. Це можуть зробити вчителі-практики, учні, батьки. І не потрібно цього боятися. Здорова конкуренція – запорука прогресу. Добротні підручники в нас писати вміють і пишуть.

Як оцінити учня? Які критерії? Це питання важливе і дуже делікатне. Як на мене, не суть в тому п’ятибальна чи дванадцятибальна система. Оцінює вчитель, а це фактор суб’єктивності.  Тому оцінка не завжди відповідна знанням учня. Я не кажу про такі ганебні явища у школі як протекціонізм, хабарництво. Для мене важливо що і скільки моя дитина читає, а значить мислить, як вона розмовляє і спілкується, чи вміє взагалі спілкуватися і як відбувається процес її соціалізації в суспільстві. Повірте, це набагато важливіше, ніж 12 у щоденнику. Звичайно, оцінювати учня потрібно, але робити це об’єктивно. Для вчителя це велика відповідальність. Як моральна, так і психологічна.

Ще одна річ мене турбує. Процес навчання повинен бути відкритим і прозорим. Для прикладу, існує система олімпіад як шкільних так і міжшкільних різних рівнів. Система є закритою і всі знають, що там процвітає несправедливість. Знають, але мовчать і нічого не роблять для того щоб це викоренити.

Звичайно це далеко не всі питання, пов’язані з нашою шкільною системою. Ще одне хотілось би виокремити. В школі мало вчителів-чоловіків. Тут слово психологам, звичайно. Я не берусь розвивати цю думку, але впевнений чоловік у школі – фактор важливий.

В цілому, нам потрібна якісна, системна реформа шкільної освіти. В цьому повинні бути зацікавлені як держава, так і громадянське суспільство. Нам не байдуже кого і як ми навчаємо. Адже діти – це наше майбутнє.

Шеремета Дмитро Михайлович