Ми чуємо голос твій, Кобзарю, крізь століття!

Нещодавно, як і всі свідомі українці, ми, вчителі-філологи та учні, вшанували 200-ліття від Дня народження Т.Г.Шевченка. Урочистості розпочалися святковою лінійкою, де восьмикласники, декламували поезію, виконували пісню сучасних авторів « Тарасове слово», нагадавши, що Шевченкові рядки надихали героїв Майдану, чим зуміли викликати щирі патріотичні почуття ровесників.

Увагу усіх привернули шкільні коридори, у яких розгорнулося кілька виставок : « Кобзарева зоря» (рідкісні видання «Кобзарів»), «Монументальний посол України» ( фото пам’ятників Шевченку в Україні та за кордоном), «Пензлем великого майстра» ( репродукції Шевченкових картин), виставка дитячих малюнків за творами Кобзаря, «Екслібриси Т. Шевченка у творчості відомих письменників». Святковий настрій створювали пісні на Шевченкові слова, щоденні радіопередачі «Золоті зерна Шевченкової поезії» та кінопокази фільмів про Кобзаря.

Учні шостих класів стали учасниками літературної вікторини « Тернистими шляхами Шевченкової долі». Серед багатьох цікавих завдань привернуло увагу завдання-експромпт для капітанів, які серед афоризмів, що їх продемонстровано у фойє школи, повинні були відшукати саме ті, що були виголошені командою у ході проведення флешмобу «Обніміться ж, брати мої…» . Завдання конкурсу мали на меті продемонструвати не лише знання дітей спадщини Великого Кобзаря, але й вміння взаємодіяти як одна команда, як єдине ціле, щиро вболівати один за одного.

Школярі не лише самі декламували Шевченкову поезію, а й насолоджувалися мистецьким виконанням акторів. Так, учні п’ятих, шостих класів переглянули музичну виставу “ Тарасовими шляхами». Яскраві декорації, майстерна гра акторів, вишукані костюми, сучасні обробки українських пісень – усе це не залишило байдужим жодного глядача у залі. Маленькі глядачі перегорнули сторінки історії нашої держави, відчули дух та колорит українського народу. А старшокласники мали неповторну зустріч із полум’яним словом Великого Кобзаря у моновиставі О. Іваненків « Я так люблю її, мою Україну…»

Хоча основні урочистості уже позаду, та до живих Тарасових джерел ми йтимемо завжди, бо Шевченко – це голос душі українського народу.