Смерекова хата
Музика: Павло Дворський
Вірші: Микола Бакай
Наснились мальви, рута-м’ята,
I скрип криничний журавля,
I смерекова отча хата,
Яку давно покинув я.
Наснився сад в веснянім цвіті,
Струнка смерічка край воріт,
I найрідніша в цілім світі
Матуся сива на дворі.
Приспів:
Смерекова хата, батьківський поріг,
Смерекова хата – на крутій горі.
Як прийду до неї – коліном припаду,
Грудочку землі святої до вуст прикладу.
Вона, як пісня, серцю мила,
Старенька хата край села,
Війна її вогнем палила,
Але спалити не змогла.
Кришились грізні блискавиці
I грози падали не раз…
Вона стоїть, немов із криці,
I кожен день чекає нас.
Приспів.
Спішу до неї, мов лелека,
Простори кинувши до ніг,
Несу любов свою здалека,
Яку назавжди я зберіг.
Дитячих літ моїх колиска,
Моя порадниця свята,
Вона як доля – рідна й близька,
Миліш її ніде нема.
Приспів (2).
Написати коментар:
FaceBook VK Сайт