67 ДІБ В ОТОЧЕННІ: БИТВА ЗА ОПОРНИЙ ПУНКТ «ПІНЧЕР»

25-річний Владислав Стоцький військовослужбовець батальйону “Свобода” 4-ої бригади “Рубіж” 67 днів тримав оборону на Донеччині в оточенні російської армії.

У документальному фільмі він розповідає про важку ротацію батальйону «Свобода», який з 10 липня до 15 вересня 2024 року перебував в оточенні. Військовослужбовці відбили 164 штурми ворога, який переважав у техніці та чисельності. Командир Петро Кузик зазначає, що завдяки тактиці, досвіду та озброєнню вдалося стабілізувати лінію оборони та знищити півтора батальйону окупантів і десятки одиниць техніки.

Владислав Стоцький поділився, що весь цей час бійці перебували в замаскованих позиціях, отримуючи їжу, воду та зброю з дронів. Як під час боїв постійно лунали вибухи, сипалися гранати й велися артилерійські обстріли. Він описував, як допомагав побратимам із пораненнями, попри всі небезпеки.

Слова Владислава про свою форму, у якій він перебував у окопі 67 діб, пронизують душу:

— Що будеш робити зі своєю формою?
— Спалю її. Таке не можна зберігати. В ній немає нічого хорошого.

У цьому короткому вислові — вся гірка правда про жахи війни, які залишають шрами не лише на тілі, а й у душі.

Окрема вдячність адресована командиру та героям батальйону. Вони витримали неймовірні випробування, борючись за нашу свободу.

Їхній подвиг назавжди залишиться в серцях усіх українців. Ми схиляємо голови в пам’ять кожному, хто поклав своє життя за рідну землю. Їхній героїзм — це наша свобода і майбутнє. Їхня історія — нагадування про ціну, яку платять за мир, і заклик пам’ятати тих, хто ціною власного життя рятує інших.

Учні 10-го ліцейного англійського та 10-го ліцейного історичного 25 січня побували на зустрічі, подивились фільм та змогли особисто поспілкуватися з Владиславом Стоцьким, та висловили своє враження про побачене:

Цей фільм справив на мене неймовірно сильне враження. І хоч одразу після перегляду я ще намагалася тримати себе в руках, та підійшовши до Владислава руки почали неконтрольовано тремтіти з думкою «Він вижив. Він вижив і зараз стоїть просто тут». І це наші страшні реалії? Тому, думаю, нам всім просто потрібно бути вдячними. Вдячними за те, що ми можемо навчатися, жити наше (відносно) звичне та спокійне життя; за наше ціле житло, за те, що хтось віддає за нас своє життя. Та просто за все, що ми зараз маємо, бо все це є тільки завдяки таким героям, яких насправді не один і навіть не сотні. Сподіваюся, цей фільм пробудить національну свідомість більшості або підживить її. Тож дякуємо, донатимо і тримаємо культурний фронт! Слава Україні!

(Шарабура Єва)

Фільм вразив до глибини душі, адже відчуваєш тривогу за життя наших воїнів, яке в будь-яку хвилину може перерватися. Це дуже страшно… Викликає захоплення мужність, сміливість, відвага і сила духу наших хлопців. Ми вдячні вам, наші воїни за те, що нас захищаєте! Слава Україні!

(Дащенко Крістіна)

Я від фільму була вражена, дуже багато емоцій виникає, коли розумієш, що це історія простих людей, героїзм наших воїнів заставляє задуматись про сьогодення і про те, скільки ще таких розповідей відбуваються у цю секунду. Усім рекомендую фільм до перегляду. Слава Україні!

(Гардецька Ангеліна)

Фільм був дуже важким для сприйняття. Кадри, розповіді, деталі життя наших захисників на передовій змушують задуматися, наскільки страшною і виснажливою є війна. Було важко уявити, що люди могли пережити такі умови, постійні бої, втрати, фізичне та моральне виснаження. Найбільше зачепило, як вони підтримували одне одного, боролися до останнього, навіть у безнадійних ситуаціях. Фільм змусив глибше усвідомити реальність війни, не через сухі цифри чи загальні фрази, а через історії людей, які жили в цих умовах, які боролися й виживали. Неможливо залишитися байдужим, коли чуєш про їхню боротьбу, про втрати, про страх, який вони відчували, але не показували. Це нагадування про те, яку ціну платять наші захисники за мир і свободу, і наскільки ми всі маємо бути вдячні їм за це. Героям Слава!

(Зендран Анастасія)

Особисто для мене, це був напружений і тяжкий фільм, що передає весь жах війни, відчувався страх та безвихідь ситуації. Кожна історія, яку розповідав герой Владислав Стоцький, змушувала пережити кожен момент разом із ними. Я дуже рада, що такі фільми показують молодим поколінням, адже нам потрібно не забувати, що війна триває і ми мусимо триматися, для майбутнього нашої країни!

(Зелена Анастасія)

Учні ТНВК «Школа-ліцей №6 імені Назарія Яремчука» висловлюють глибоку подяку Владиславу Стоцькому, Петру Кузику та всьому батальйону «Свобода» за ваш героїзм. Ваш подвиг захищає наше майбутнє, дарує надію та є прикладом незламної віри у перемогу. Кожна дитина нашої школи, кожен учитель, кожен батько схиляє голову перед вашою мужністю.  Героям слава!

[Show as slideshow]