Зомбування невпевненої особистості (ЗНО)

Олександр Остапчук

Зомбування Невпевненої Особистості (ЗНО)

Під процесом зомбування, зазвичай, розуміють перетворення живої людини на позбавленого власних думок, виконавця чужої волі. Дитинство … Юність … Молодість …Які прекрасні слова. Скільки фантазії, романтики, ентузіазму закладено Богом в цей період життя. Людині тоді хочеться гратися, танцювати, дарувати, дивитися на зорі, створювати щось нове та вчитися.
За найвищими педагогічними канонами найкраще навчання дається у грі. Мудрі ті вчителі, які саме так організовують навчальний процес. Однак, приходить пора, коли через зовнішні чинники учні перестають сприймати навчання як процес особистого морального і розумового зростання, як опанування мудрістю. Вони надають навчанню лише один статус – підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО). Це стається в 10 класі і вкорінюється в думки учнів в 11 класі. В цей період учні несуть душевну втрату: страх перед ЗНО сковує їх думки, мрії, не дозволяє повноцінно молодечо жити. Звичайно, є старшокласники, які по-філософськи до цього ставляться: вони як вчилися успішно, так і вчаться, як були активними в житті школи, класу, так і лишились такими. Їх філософія оптимістична: цікаво жити потрібно завжди. Але більшість із острахом живе в очікуванні ЗНО. Батьки наймають репетиторів, і головне, вважають, що чим більше репетиторів, тим краще. А що ж в школі на уроках робить цей учень? Тут з’являється інша філософія: без репетиторів не можна поступити у ВУЗ. Головне, що ніхто не цікавиться тими дітьми, які без репетиторів поступили на навчання в університети. А таких дітей багато. Вони просто відповідально ставились до навчання в школі, не тягнуть гроші з батьків на оплату за свою лінь.
Так, іноді потрібні додаткові заняття, щоб «підтягнути» ту чи іншу тему, але перетворити навчання в 11 класі на суцільне репетиторство – це нижче гідності випускника школи.
Зараз і в зарубіжній педагогіці, і у вітчизняній акцентується увага на таких питаннях як самоосвіта, самовдосконалення, саморозвиток. Як дитині розмірковувати над своїм розвитком, як самостійно вчитись, переймати гарні манери – все це повинні знати батьки, знати і допомагати дітям. Але ми піддалися загальному зомбуванню: ЗНО – це монстр, до початку якого учням 10-11-х класів не можна ні про що думати, крім репетиторів. В цей період старшокласників важко долучити до цікавих заходів, природній порив романтики і ентузіазму у них притиснутий комп’ютером та страхом перед ЗНО. І, що найстрашніше, — це далеко не всі тратять час на навчання, пізнання світу, та й ту ж підготовку до ЗНО, а просто проводять час без настрою.
Ось так і формується невпевнена особистість. А якою вона повинна бути, коли скрізь і всюди чути про те, які складні завдання на тестуванні, як важко справитися з тестуванням? І ніхто не скаже, що ЗНО – це закономірне уже явище, боятися не потрібно, вже п’ятий рік всі випускники через нього проходять. Взагалі, зараз складається таке враження, що якби не ЗНО, то вчитися в школі не потрібно було б. Тому я хочу звернутися до старшокласників з проханням: не перетворюйте своє життя в школі в очікування ЗНО, веселіться, радійте, подорожуйте, спілкуйтесь поза уроками, словом, будьте активними особистостями і, звичайно, беріть від навчання на уроках якомога більше, бо невпевненість в собі в теперішньому віці зробить вас сумними і понурими, коли будете старші. Невпевненість в собі сприяє розвитку справжнього монстра навчання – списування. Знаєте, напевно, частинка страху перед ЗНО є в тому, що на ЗНО практично не дають списувати. А ми ж привчені: диктант – значить списати, переказ – значить переписати, твір – обов’язково чужі міркування скопіювати на свій аркуш.
І як завжди, з приходом чогось нового в освітню галузь ми так його втілюємо в життя, що аж гулі на лобі набиваємо. Вже з початкових класів творчий навчальний процес перетворюємо в тестування. Звичайно, не всі, але дуже багато вчителів ставки при перевірці знань учнів роблять на тести. Мало задумуються вони, що через «перебори» з тестуванням наші учні не вміють висловлювати думку, не можуть логічно пояснювати явища як суспільні, так і природні. Тести ніколи не підкажуть дітям, що всі ми – частинки світу, і всі наші дії і вчинки взаємопов’язані, мають причину і наслідок. В кінці кінців тести – лише елементи навчального процесу. Вчителі особливого статусу надають тестам через зовнішнє незалежне оцінювання. Вони стверджують, що дітям важко орієнтуватися в тестах, якщо немає досвіду, практики. Все добре в міру. Письмові тестування з будь-якого предмету, за винятком хіба що математики і каліграфії, дають змогу виявити тільки невелику частку особистих навичок і вмінь учня.
Важливо знати, що постійне тестування знань орієнтоване тільки на два типи компетентності. Отож нам чітко потрібно орієнтуватись в тому, що є важливим компонентом розвитку школярів. І якщо нашим випускникам вчителі, батьки прищеплять навички опірності до життєвих труднощів, які передбачатимуть творчий підхід до розв’язування проблем, критичне мислення, лідерські якості, здатність планувати своє життя в епоху суцільних змін – то ніяке ЗНО не буде затьмарювати їх оптимізм і життєву активність.
А поки що одинадцятикласники з тремтінням чекають ЗНО, практично закривши шкільну епоху під назвою «романтика» випускного класу рідної школи.
Не хочу, щоб в цій ЗНОвській проблемі ми звинуватили лише наших дітей. На жаль, і вчителі, і батьки грають в унісон страху перед тестуванням. А так хочеться, щоб мудрість взяла гору. Мудрість, в основі якої лежить просвітленість, мислення, інтуїція, помножені на високу моральність. Тоді і випускники будуть впевненішими і не піддаватимуться різноманітному зомбуванню.