Марія ІСАК

На початках ядро “Смерічки” складалося з дівчат, які були працівниками Вижницького будинку культури. Я була методистом хору, вокалу.Одного разу С.Вугман — учитель співів у школі, добрий акордеоніст (в той час він підробляв у клубі с.Рівня), прийшов до нас у методкабінет і каже:
— Дівчата, у мене є в Рівні дуже гарний хлопець, який чудово співає. Ходіть зі мною, я вам його покажу.

Отак я вперше побачила Назарія. Згодом Л. Дутківський взяв його у “Смерічку”. Назар був простим у спілкуванні, дуже добрим за характером. Ми всі заглядалися на нього, він був ніби виточений, нічого зайвого, вродливий і гарний, наче лялька. Але Назар не звертав уваги на дівчат, був відданий музиці.

Успіху “Смерічка” сягнула завдяки засновникові Л.Дутківському, надзвичайно настирливій, наполегливій людині, до безтями закоханій у свою справу. Це він навчив співати Назарія, мене, Василя, всіх “Смеречан”.

Назарій наполегливо працював над собою, своїм голосом. Викладався В.Івасюк. Дуже старалися й інші… Поступ і тріумф уже тоді були запрограмовані. Такий факт. Перші дві пісні Володі були більш-менш прості, які могли заспівати всі, — це “Червона рута” і “Водограй”. Наступні ж пісні, щоб заспівати, треба було мати широкий діапазон голосу, силу звуку, тобто добрі вокальні дані. А вони були і у Назарія, і у Василя. Бог їх обох щедро наділив силою, красою, а понад усе — голосами.
Пригадую незабутні перші гастролі, по три концерти в день, і все на “живо” (хто тоді знав, що таке фонограма?). Ми не перебирали — чи це сільський клуб, чи районний БК, чи престижний обласний зал. Якщо сказати, що були постійні аншлаги, — це означає нічого не сказати. Люди плакали, бо не вміщали зали всіх бажаючих. Як шкода, що всього цього не зафіксовано на плівку. Яким би це було уроком для нинішнього покоління.

А що творилося після фільму “Червона рута” (1971 рік). “Смерічка” стає найкращим колективом Союзу, його солісти — улюбленцями народу. Так сталось, що у фільмі, за сценарієм, “Водограй” мала співати головна героїня (С.Ротару) разом із В.Зінкевичем. Не знаю, з яких причин, але вони в дуеті не змогли заспівати і записати її. У фільмі звучить виконання лише з Назарієм, хоча співають Василь і Соня. Вже пізніше, коли Назарій бував на гастролях у Львові, часто казав:
— Так, як ми з тобою співали “Водограй”, я більше не міг ні з ким заспівати.
Дуже вдячна долі, що звела і подарувала радість і щастя працювати і спілкуватися з Назарієм.

Джерело: www.roduna.org